Адаптація дітей молодшого дошкільного віку до перебування в ДНЗ

   Настає той час в житті кожної дитини, коливона переступає поріг дитячого садка. Початок відвідування дошкільного закладу– це не тільки нові умови життя й діяльності, режиму та харчування, а й новіконтакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період, який потребує від малюка активнихпсихічних і фізичних форм пристосування, адаптації.          

                          Критеріями успішної адаптації вважаються:
       *   внутрішній комфорт (емоційна задоволеність);
       *   зовнішня адекватність поведінки (здатність легко і точно виконувати вимоги середовища). 

Адаптація (від  лат. „пристосування”) - це складний процеспристосування організму, який відбувається на різних рівнях – фізіологічному,соціальному, психологічному.

     Процеспристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей молодшого дошкільного віку  –2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

                           Виокремлюють такі ступені адаптації:

· Легкий– поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

 Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується як правило зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.

 Проте адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, емоційної залежності від матері.

Враховуючи це, науковці і практики виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікавлення іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків з дитиною доброзичливе, поважне.

Друга група –малюки, які адаптуються повільніше й важче. Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Ці діти часто бувають малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. Збоку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі,розважливі звертання змінюються окриками, погрозами або послабленням вимогливості, неувагою.

Третя група - діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Такі діти несамостійні, неконтактні. Звичні до нестабільності в режимі дня. Сон, апетит - погані, можливо і зовсім відсутні.Швидко втомлюються. Ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості, або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя. Висока захворюваність ще більше уповільнює звикання до нового оточення. Найбільш складна перебудова організму відбувається на початковій фазі адаптації, яка може затягнутися і перейти в дез адаптацію, що може призвести до порушень здоров’я,  поведінки, психіки дитини.

Щоб уникнути ускладнень і забезпечити оптимальне проходження адаптації необхідно забезпечити також оптимальний поступовий перехід дитини із сім’ї в дошкільний заклад.

Пам’ятка  батькам, дитина яких вперше відвідує    дитячий садок

• Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в  садок.
• Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає.
• У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2години.
• Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.
• Створіть спокійний, безконфліктний клімат  для дитини у сім’ї.
•  Наблизьте   домашній  режим до садкового.
• Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.
• Бережіть нервову систему дитини.
• Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як любить засипати, що любить їсти).
• Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.
• Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини  з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

Не кричіть на дитину. Ви ж хочете навчити її самоконтролю. Але як це зможе зробити дорослий, який нездатний контролювати самого себе. Говоріть твердо, але спокійно.

         Дайте дитині час перебудуватися. Багато хто з дошкільнят не може відразу перейти з одного виду діяльності до іншого. Попередьте малого заздалегідь, що має відбуватися далі і як йому підготуватись.

         Ваші накази дитині щодо того, як їй слід чинити, мають бути короткими. Не давайте кілька вказівок водночас. Не використовуйте запитальну форму – це створюватиме враження, що можливий вибір.

         Перш, ніж звертатися до сина чи доньки, переконайтеся, що вас слухають. Малі можуть так захопитися грою чи якоюсь справою, що просто не сприймають геть нічого.

        Ставтесь до проблеми серйозно. Активним, допитливим дітям потрібне   постійне керівництво. Ви маєте сформулювати і повідомити    

   
правила. Відступ від цих найважливіших правил       тягне за собою неминуче покарання. Якщо ви прагнете, щоб ваша дитина і ваша оселя були у безпеці, маєте діяти твердо і відповідально.

         Дотримуйтесь режиму. Діти почуваються краще й спокійніше, коли їхнє життя впорядковане й передбачуване. Але, якщо інертній дитині часом корисні деякі відступи від правил, то для дитини активної, жорстокий режим – безумовне благо.

  Уникайте всього, що відвертає увагу. Не вмикайте телевізор, коли дитина грається, чи малює. Не тримайте на столі іграшки й книжки, коли вона їсть.

        Не напружуйтесь. Поміркуйте: а чи не забагато вимагаєте від свого малюка? Часто, кращий спосіб змінити його поведінку – змінити свою власну.